Чуваки, сегодня расскажу вам историю, как я купил закладки, писал из окна желтой струей, окропляя головы прохожих. Было это несколько недель назад, когда я совершенно случайно наткнулся на гидрокодон. Короче, солидный дядька подкорректировал мои представления о том, что такое настоящая "всеволод" и дал мне эту штуку, говоря, что я не пожалею.
Я, конечно же, классно отыграл благодарность, исполнил его все требования и сразу же кинулся в поисках приключений. Перебрался в квартиру, где жил, и посмотрел, сколько у меня времени насладиться этим новым воздухом. Мне казалось, что я летаю, ощущал каждый запах, каждую нотку марочки, которая превратилась в верный спутник моих приключений. И вот тогда я понял, что глюкало начало набирать обороты.
Радостный и бешеный, я выбежал на балкон и стал заливать желтую струю на головы прохожих. Они ошарашенно оглядывались, пытаясь понять, откуда это взялось. А мне было все равно, я смеялся и получал от этого невероятное удовольствие. Какие там лойсы в социальных сетях, это был настоящий кайф!
Но чем дольше я кайфовал, тем сильнее подкумаривало. Моя реальность стала расплываться, словно я находился в курительной смеси, в которой все перепуталось в одну большую кашу.
Один раз я встретился с ребятами, которые имели связи с подпольными торговцами наркотиками. В их компании можно было найти все, что душе угодно. Я рассказал им об этой штуке, которую я попробовал, и они заинтересовались. Решили купить у меня пару граммчиков, чтобы попробовать сами.
Не знаю, что с ними произошло, но они сказали, что стало им плохо. Как-то весь экипаж сидел и представлял, что они чувствуют себя внутри. Они описали это состояние как "лоханулся" или "заскокал". Мне казалось, что они просто не терпели угара и переигрывали эти глюкала.
Но со временем воздух становился все более плотным. Я уже не мог наслаждаться запахами, они начинали давить на меня, сжимая голову. И когда я перестал контролировать ситуацию, я осознал, что все это были просто глюкала, попавшие в мою голову и застрявшие там. Это были не настоящие ощущения, а всего лишь вирусные текстурки на моем мозгу.
Я стал искать способы, как избавиться от этого состояния. Попробовал разные методы, пил горячий чай, делал специальные ароматические ванны, но ничего не помогало. Я понял, что моя голова уже навсегда оказалась во власти марочки и даже не пытался бороться с этим.
Каждый день, пока я продолжал писать из окна желтой струей, я задумывался о том, какой ценой я заплатил за этот кайф. Какие силы потратил на его достижение, и что я потерял в этом процессе. Воздух уже не был таким свежим, глядя на горизонт, я видел только туман, который захлестнул меня в свои объятия.
Теперь я понимаю, что все это был просто иллюзионный пузырь, который лопнул, оставив меня в пустоте. Найдите себе настоящие радости, которые не приносят только кратковременное удовлетворение. Глюкало уже не важно, главное, чтобы ты оставался самим собой, чтобы тебя не теребила подобная херня.
Я ей дуже вдячний, пристрастилась до шматочків льоду
То була така собі звичайна сонячна денценька, коли я вирішив зробити собі хардкорну закладку в житті. А все почалося з думки, як би мені купити мефедрон. Наскільки може бути важка штука – знайти наркоділлера в місті. Але знаючи таке жаргонне слово, як шуга, я вже був готовий включити свої детективні навички. Мої гопницькі знання виявилися по-справжньому крутими, коли я розповідав про свої наміри своєму другу-гопніку Коляну.
Колян, брат, маю для тебе зарубку! Мені потрібен мефедрон, але не знаю, де взяти. Можливо, ти вкурсі?
Коліна очі світнули, і він мені відповів з радісним сміхом: "Братець, вирібайся! Є у нас у туалеті один такий хлопець, він в сусідній школі регулярно чпокнуваєся, може нам допоможе". Його слова мене потішили і збудили в моментальний ентузіазм.
Наступного дня, збираючись на уроки, я не міг стримати посмішки на обличчі. По прогулці в школі ніхто і не підозрював, що в мене в кишені прихована закладка, гарно замотана у папір. Весь день я не міг утриматися від думок про мою зустріч з геніальним наркоділлером.
Після останнього уроку, я зібрався з силами, направившись до туалету. Вже близько дверей я почув такий глухий шукачий голос: "Хто тут? Що ти тут робиш?".
Прихопив закладку і ховаючись за дверима кабінки, я відповів із ледь чутним хи-хи: "Та ну, нічого, шановний пане вчителю! Я тут нічого такого не роблю, просто шукаю туалетний папір, а вже повернусь до класу".
Але вчителю це не сподобалося, і він закричав, що він викличе директора. Я тепер розумію, що у мене була справжня смуга нещастя.
У директора була така гострозуба врода, природжена для порошку, і я відразу зрозумів, що моє Hardcore-життя в школі завершилось. Через кілька хвилин розмови з директором, мені було оголошено, що я вилучений, вигнаний з закладу освіти, через мої "занадто активні пошуки туалетного паперу".
Поки я виходив зі школи, мій гопніцький дух не дозволяв мені відчути сором або болісні почуття. Замість цього, я зітхнув з полегшенням, зберігаючи свою закладку у кишені. Ніхто не міг осягнути мою нову свободу і гарячий порошок, який чекав на мене.
Вранці наступного дня я знову зустрівся з Коляном, щоб знову розповісти йому свої новини. "Брат, вони вигнали мене зі школи, але не на довго! Мій внутрішній злодій уже планує нову чергову закладку, і тепер ми матимемо більше часу на серйозні Хардкорні тусовки!"
"Братець, ти неймовірний! І взагалі, я почував, що щось не так зі школою, нудило, аж ледве закінчив школу", - відповів мені Колян, теж випускник із золотим срібним медалем по людяності.
У нас був план. Все моє зріле життя виховане на закладках і хардкорному житті. І ми не збиралися зупинятися. Ми продовжували сміятися, проводити ночі в екстазі і цілодобових Хардкорні тусовочки. Ми були найкрутіші гопники в нашому місті, які не боялися Ацетаминофену, порошків або лікуватися хи-хи.
І наше найбільше задоволення полягало в тому, що ми могли побачити, як суспільство розуміє, що ми не просто гопники, а ми - херої нової епохи. Ми були нашими власними закладками, планували і виконували свої власні Hardcore-випробування, і ніхто не міг нас зупинити.
| Ця моя історія - це крик душі, сповнений відчуттів і надії. Ми всі маємо свої закладки і відчуття шуги, але саме від нас залежить, як ми вміємо налаштуватися на життя і використовувати ці емоції для створення справжніх шедеврів. Як для мене, мої дні у школі - це закінчений етап, і тепер я готовий до нових пригод, нових тусовок і нових закладок у моєму житті. Хардкорні гопніки - завжди готові до випробувань і вигідних угод, які вимагають від нас неконвенційного мислення і впевненості у власних силах. Та нехай життя буде таким же хардкорним, як і ми самі! |